Першоцвіт десь запа́х, —
Із надією проліска глянула,
В зірочках де-не-де
Став рівчак, наче ультрамариновий.
Я губилась в словах,
Зблідла, тиха, крихка, порцелянова.
Сторонилась людей —
Наодинці з горішніми римами.
Ліг піщинками час,
Обернути б ще денцем годинника.
Пережити ізнов
Весни ті, що звели власну долю з кимсь.
Десь між сонячних пасм,
Враз росина заплаче єдина — кап!
Що життя стрімголов
Розчинилось у синяві проліски.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2026
автор: Білоозерянська Чайка