Без майбуття, о, щемна яв!
Я чую зраду в кожнім слові!
І спадної тепер любові
Для мене сяє вже зоря.
Так відлітаючи, із тим,
Не впізнавати безкінечно.
В знемозі цілувати плечі,
Як тиха ніч огорне дім.
Тобі я мила не була.
Ти остогид. Тягнулась мука.
Любов, заручниця розпуки,
Повільно сповнювалась зла.
Як брат. Мовчиш. Ми мов німі.
Та, як зустрінемось очима.
Клянусь, що зможу невловимо
Розплавити граніт в вогні.
16-20 березня 2026 року.
Переклад
Вірш-першоджерело:
Анна Ахматова
«О, жизнь без завтрашнего дня...»
О, жизнь без завтрашнего дня!
Ловлю измену в каждом слове,
И убывающей любови
Звезда восходит для меня.
Так незаметно отлетать,
Почти не узнавать при встрече.
Но снова ночь. И снова плечи
В истоме влажной целовать.
Тебе я милой не была,
Ты мне постыл. А пытка длилась,
И, как преступница томилась
Любовь, исполненная зла.
То словно брат. Молчишь, сердит.
Но если встретимся глазами —
Тебе клянусь я Небесами,
В огне расплавится гранит.
1921
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2026
автор: Юлія Щербатюк В’южен