Вибiр Настi

Умовляв    Петро    Настуню:
-Нам    пора    гніздечко    звити,
Обіцяю    усі    блага,
Як    в    Раю    ти    будеш    жити.

-Ти    в    мені    побачив    Єву?-
Здивувалась    наречена,-
Придивись,    я    -    королева,
Майже    зірка,    трохи    вчена.

А    в    Раю,    хіба    то    щастя?
Буду    завжди    гола    й    боса,-
Розмірковувала    Настя,-
Там    не    будеш    дерти    носа.

Ти    захочеш,    щоб    я    вірно
Заглядала    тобі    в    очі,
Щоб    те    яблуко    нещасне
Гризла    зранку    і    до    ночі…

Приведеш    мене    ти    завтра
В    орендовану    кімнату,
З    острахом    чекати    будем
В    кінці    місяця    зарплату.

Аспірантик    ти    нещасний,
І    не    буде    з    тебе    пана,
Вийду    заміж    (поки    просить)
За    кондитера    Степана.

На    землі,    без    твого    Раю,
Поруч    з    ним    -    красива,    модна,
А    найбільша    перевага  –
Що    не    буду    я    голодна.

Зрозумів    Петро:    це    горе,
Якщо    в    юності    ти    здуру
Уявив    життя    заможне
І    подавсь    в    аспірантуру.

Часто    думав:    де    причина?
Обминає    його    щастя,
А    тут    просто    й    зрозуміло
Розтлумачила    все    Настя!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2026
автор: Катерина Собова