Знову туди, де море вогнів... (Арія Містера Х)
Георг ОТС
Вже квапить час
Готовий я, авжеж,
Стрічай мене, манеж..
Знову туди, де море вогнів,
Знову туди зі смутком своїм,
Світить прожектор, фанфари гримлять,
Публіка жде - сміливіш, акробат.
Зі смертю я граю -
Небезпечний мій трюк,
Все завмирає,
Замовкає навкруг.
Під співи скрипки,
Пані в ложах довкіл,
З усміхом скажуть:
"Блазень він!"
Так я блазень, штукар - так що вже?
Хай мене так прозвуть вельможі,
Як од мене далекі вони, мов зірки,
Не потиснуть повік руки...
Смичок додолу, звук мелодії згасає,
Мій кінь без втоми,
Летить по колу.
Дощем духмяним на манеж квітки лягають,
Скінчився номер, спада пітьма,
Й нікого поруч мене більш нема.
Встеляють квіти на пісок пелюстки,
О, як самотньо мені шлях свій іти.
Крізь ніч і вітер я іду все одно,
Ніде не світить мені рідне вікно,
Стомився грітись при чужому вогні,
Знайти б те серце, яке любе мені,
Живу без ласки, я тамуючи біль,
Життя у масці - це присуд мій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2026
автор: Хлопан Володимир (slon)