Вриваюся в музейні коридори
І давній мармур поглядом зову
Старих полотен квіти та узори
В величності подібні на собори
Стихію тут розбуджують живу
Я викликом шугаю в галереях
Та пальцем спотикаюся об скло
І в ренесансних свячених ідеях
І в нових осучаснених моделях
Шукаю я божественність і зло
Та от вона привезена зі Сходу
І скована чужинцями в метал
Я з тисячі згадаю чисту вроду
І Мілоса античну надприроду
Персей я їй і месник і вандал
Злетілися до натовпу як круки
І буржуазна гедоністська знать
І парижанки пʼяні від розпуки
Що я еллінку підхопив на руки
Та молотом торкаюся за стать
І крихтою розпалюються плечі
Бринить у світлі личко молоде
Лети красо ти вільна для утечі
Венера наша і звізда предтечі
Тепер тебе француз не украде.
25.03.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2026
автор: Василь Гаврилишин