звичні й дивні часом трапляються речі
тільки вечір стає на поріг комендантської порожнечі
горло ночі стискає нервовим ковтанням слини
опановує мову замирень
приносить в букетах провинні рослини
ліфти сповнює соків бурхливих липких
обертає обличчя коханців на лики святих
непогашені вікна — на тьмяні піщані пустелі
місто всім роздає укриття і шовкові постелі
тим хто ріки спиняє щоб перетворити на вина
теж дістанеться дім чи легка кам’яна домовина
заглядає у душу мобільного око волове
і виходить на лови птаство чорноголове
не про тебе нарешті — нині я не про те
місто знову красиво випростане і пусте
я лягаю із ним опівночі одночасно
звичні речі трапляються часто на диво часто
перехресні стежки на дзеркалах лежать під скотчем
я дивлюся крізь них і не знаю
чого я хочу
#Єлена_Дорофієвська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2026
автор: Єлена Дорофієвська