звичні речі

звичні  й  дивні  часом  трапляються  речі
тільки  вечір  стає  на  поріг  комендантської  порожнечі
горло  ночі  стискає  нервовим  ковтанням  слини
опановує  мову  замирень  
приносить  в  букетах  провинні  рослини
ліфти  сповнює  соків  бурхливих  липких
обертає  обличчя  коханців  на  лики  святих
непогашені  вікна  —  на  тьмяні  піщані  пустелі
місто  всім  роздає  укриття  і  шовкові  постелі
тим  хто  ріки  спиняє  щоб  перетворити  на  вина
теж  дістанеться  дім  чи  легка  кам’яна  домовина
заглядає  у  душу  мобільного  око  волове
і  виходить  на  лови  птаство  чорноголове
не  про  тебе  нарешті  —  нині  я  не  про  те
місто  знову  красиво  випростане  і  пусте
я  лягаю  із  ним  опівночі  одночасно
звичні  речі  трапляються  часто  на  диво  часто
перехресні  стежки  на  дзеркалах  лежать  під  скотчем
я  дивлюся  крізь  них  і  не  знаю
чого  я  хочу


#Єлена_Дорофієвська  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2026
автор: Єлена Дорофієвська