Душа поета

Ти  любила  грати  у  кохання  –
І  у  ме́не  виграла  його,
Одночасно  перше  і  останнє,
Додала  до  рейтингу  свого́.

А  мені  нічого  не  лиши́лось  –
І  заклав  я  душу  у  шинку́:
Як  одного  разу  оголи́лась,
Хто  її  жалітиме  таку?

Чом  би  їй  не  здатися  без  бою?
Я  тоді  допив  би  свій  первак  –
І  її  на  ніченьку  з  тобою
Виміняв  за  курсом  «так  на  так».

Тільки  знаю:  не  знайти  сюжета
І  натхнення  боком  омине.
Не  існує  без  душі́  поета!
А  кохання  –  діло  наживне́.

                             Березень  2026  року

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059682
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2026
автор: Олександр БУЙ