Здається, іноді - куди вже далі?
Вже геть до краю! І вже понад край!
Немає краю лиш хіба в печалі,
яку окутав всеосяжний жаль.
В диму свідомість, постихали кроки.
Мовчать народи - ні́чого сказати.
Завдали Всесвіту либонь мороки -
вже беззмістовно істини віщати.
Стоять будівлі на сторожі долей -
безмовні свідки - гордо так стоять...
Мовчанням мовлять нам у завтра спойлер
"Війни машини день і ніч не сплять"
*Івано-Франківськ. Коли мовчать будівлі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059677
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2026
автор: Ксенія Фуштор