Ми були тимчасові, як роси, що зникнуть на ранок,
Як сліди на піску у пожадливих хвилях прибою.
Подорожником ніжність лягала на зболені рани.
Ми могли бути разом, й при тому лишатись собою.
Розлучалися легко: бо вірили — стрінемось знову,
Та лягли поміж нами тривоги, дороги, вокзали.
Я тебе не забуду, кохання моє тимчасове,
Щира, світла любов, хоч її ми любов’ю не звали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2026
автор: макарчук