Послухай, Світовиде, я по раду
Ішов на Збруч з далеких берегів
Хоч я до тебе як волхви не паду,
Тобі приніс я жертву винограду,
Як ті що в Римі ходять до богів.
Подякую я предкові, що в водах
Тебе колись він мудро схоронив
Та як монгол загинув у походах,
І світ повʼяз у битві та незгодах,
У тихім мулі ти чекав до жнив.
Зізнаюся по правді, я Дажбога
І Ладу нашу зовсім не признав,
Тому мені з заморського порога
Лише до тебе стелиться дорога,
Твою підказку я завжди шукав.
Поглянемо в чотири боки світу,
Не Янус ти і більше маєш сил -
Скажи мені чи вийде на орбіту
В моїм житті у палкості і цвіту
Новий поет та ідол для світил.
Чи схоче він боротися із мітом
Як з Голіафом молодий Давид?
Чи буде той пророком і зенітом
Хто сенсами і новим заповітом
Нам перекроє ясний краєвид.
Я бачу, ти схиляєшся до Сходу
І тінь кидаєш на десятки верст
І славу ти віщуєш для народу,
Кому є тризуб в вищу нагороду
На кого вічність указала перст.
І стане так, я радо це приймаю,
І прагну я засвідчити той день,
Коли озветься голосом по краю
Новий титан, якого я не знаю
Та дух його забʼється із пісень.
А зараз я рушаю, мій бовване,
Прощай мене і кутайся в лозу-
Як літо галичанське перевʼяне,
То зілля я барвисте і духмʼяне
В язичницьку долину привезу.
23.03.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2026
автор: Василь Гаврилишин