[youtube]https://youtu.be/x207HkSajdY?si=uSLMRkTl6Reg--cm[/youtube]
Коли пішов, дивилась довго вслід.
Душа не знала: плакать, чи радіти.
Була весна, та раптом випав сніг,
Я не могла оце все зрозуміти.
Квітучий сад, обсипаний весь снігом,
Яка тут антитеза відбулась!
Сумна душа зайшлася раптом сміхом,
Бо каменя з душі вже позбулась.
Природа швидко у той час зробила:
Цей сніговій раптово розвела:
Зробить по- своєму за мене поспішила,
І сонячне проміння пролила.
Покапав сніг враз талою водою,
Проміння обсушило пелюстки...
Пішов...Іди! Не плачу за тобою,
З усміхом витягаю колючки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2026
автор: Cнежана