Оце життя – воно перед тобою:
тепер, в цей час, у кожну його мить.
Чи варто перейматися журбою,
коли потрібно щосекунди жить?
Наповнено і жадібно, зі смаком,
у будь-якому разі – недарма,
а не чекати з неба долі знаку.
Нехай там карма світиться сама!
Потрібно жити. Жити і радіти,
але не варто і переспішить.
У когось мотиватор гроші, діти,
хтось на дурницю силиться пожить…
Але коли ти ходиш, як літаєш,
аби дістати піднебесну вись,
оточення свого не помічаєш –
то через яву не перечепись!
Бо очевидність нині божевільна:
усе гримить навколо, йде війна,
а як не буде Україна вільна,
то не усім потрібна і вона.
Тому живи, живи собі і думай:
Ти хто такий у світі цім крихкім?
Але пильнуй, щоб пересічні думи
життя лише не обернули в стрім.
Тож як підступно не лунає шепіт,
що небагато залишилось днів –
не слід шукати цноти у вертепі
і насолоди прямо у лайні.
23.03.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2026
автор: Олександр Мачула