Любимка і мами пестунка,
ти мала усе і одразу.
Вела себе ніби чаклунка,
занесена в долі оазу.
Відмови ні в чому не знала,
міняла людей і обнови,
урешті в мелодіях балу
зустріла таки Казанову.
Напевно не вчив тебе тато
чекати свого Ланцелота,
тому довелось мудрувати –
ховати утрачені цноти.
Але не збулись сподівання,
сімейні не втримали пута –
додатком до знаку питання
недовго вдалося побути.
21.02.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2026
автор: Олександр Мачула