А що вірші, навіщо їх писати,
Навіщо час стирать на манівці,
Коли весь світ в руках треба тримати,
А я пишу невдалії вірші…
Навіщо рими й сенси недоречні,
І кожне слово — наче не своє,
Немов шукаю істини одвічні,
Та тільки тінь в долонях постає.
Сміються дні, плетуть буденні справи,
Ведуть у світ, де гомін, зиск і рух,
Де успіх міряють пихатими словами,
А не рядками, що не ловить слух.
Та щось тримає — тихеє і вперте,
Якась струна, що тягнеться крізь час,
І навіть в слові втомленім й затертім
Живе той світ, що не вмістився в нас.
22.03.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2026
автор: Микола Максимович