Я сидів у тіні, пив березовий сік,
Ні на кого в той день не чекав.
Шовковистим ковзанням глянцевих ніг
Вона випливла з квітів і трав.
Я в ту ж мить онімів і до місця приріс,
В горлі став останній ковток.
Що за ангел з небес! Що за дар! Що за приз!
Лотерейний щасливий квиток!
За секунду її необачна краса
Моє серце взяла у полон,
Що й донині благаю, скажіть, небеса,
Чи то жінка була, чи то сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2026
автор: Іван Блиндюк