Я спів русалки слухаю на мисі,
І пригаю в кипучий трепет вод,
Та з спритністю пораненої рисі
Я розу їй застромлену на списі
Дарую як загарбаний клейнод.
І весла бʼю об камені і брили,
Як спалюю розтрощене судно,
Та жінці я скоряюся без сили,
Нагу несу любитися на схили,
Та проклинаю океанське дно.
Вона як сонце - горда і гаряча,
І вабить як балади відкриттів,
Прощай, моя Колумбова удача
Бо мрія ця палка і нетерпляча
Мені дорожча вічності життів.
22.03.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2026
автор: Василь Гаврилишин