-Вот скажи мені, Іване,
Бо передчуттє погане.
Що сє творит в нас з селом?
Так сє здає, що облом.
- Чо так думаєш, Штефане,
Чо тобі надія в'яне?
Село собі, як село,
Таке саме, як було́.
- Е нє, Йване, не скажи,
Ти до купи всьо зложи.
Раньше було в селі люду,
Гамір, живності повсюду
І корови, і телиці,
Бики, кози і ягниці.
Качки, кури і інди́ки,
Гуси, пантарки́ і крики,
Ре́ви, му... і ку-ку-рі-ку...
Й так було з віку до віку.
Коні, фіри і фірма́ни,
Воли, ярма, збруя, сани...
Всьо сє вештало, крутило,
Гомоніло село, жило!
А теперка тихо-тихо,
Розумію, в краю лихо,
Але хат пустих багато
І в хатах лиш мама й тато.
Всі до міста сє цофнули
Землю й хату призабули,
Пустка суне на село
Нема того, що було́.
Але ж ти в селі ґосподар,
Ти життє свого володар.
Не страшит тє світло, газ
В тебе кухнє й кирогаз,
Кирницє, пивницє,
Грєдки і теплицє.
Своє всьо на своїм ґрунті
Без потреби в євро, фунті
Нащо тобі ті доля́ри?!
Всьо ж за гривні на базари!
Не боїшсє - склеп закриют,
Шляхи тебе не трафлєют!
- Так, Штефане, село сила,
Не раз біда нас косила
Та село спасало,
Хлібец, вода й сало.
Все було про чорний день
Й ти не стов без "благ", як пень.
Жив спокійно далі
І крутив педалі.
Чи то хочут так владнати
Би всьо в склепі купувати?
А де взєти гроші?!
Ви мої хороші.
- До добра не йде, Іване,
Як села з землев не стане
Й будеш заглєдати,
Як то всьо придбати.
Сидєчи на восьмім пльонтрі
Без води і газу
Й світла по приказу.
- Ая...Ая...
20.03.2026 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2026
автор: Олекса Терен