Страждання у стилі юного Вертера

Коли  закінчаться  пігулки  абецину,
я  ляжу  на  підлогу  і  загину.
Бо  неможливо  жити  без  надії.
Бо  деефін,  на  жаль,  ніяк  не  діє.
Прощай,  прощай.  Не  хочу  набридати.
Учора  світ  зробився  непридатним.
Життя  пусте,  як  черепна  коробка.
Підозрюю,  що  я  також  підробка.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2026
автор: Світлана Себастіані