Едмунд Бідер, Зорі плачуть

Лист  в  гаях  любові  вітер  отрясає,
Йду  в  якусь  країну  темну,  незбагненну.
Знаю  –  сон  про  щастя  мій  я  не  пізнаю...
Сплакані  зір  очі  сльози  ллють  на  мене.

Знаю  ...  є  криниці  і  джерела  чисті,
Квіти  луки  вкрили  плахтою  ясною...
Не  мені  джерела...  і  квіти  барвисті...
Сплакані  зір  очі  плачуть  над  весною.

Полюбив  в  ніч  зорну  твою  чисту  душу,
Шалом  буйним  крові,  снів  блакитних  раєм,
Та  втікла  душа  та,  йти  у  даль  сам  мушу...
Сплакані  зір  очі  сльози  вниз  роняють.

Знаю,  гай  десь  буде,  гай,  що  пахне  свіжо,
Там  по  смерті  наші  душі  разом  будуть,
Коли  Парка  нитку  життєву  відріже...
Сплакані  зір  очі  наді  мною  всюди.

Edmund  Bieder,  Gwiazdy  płaczą

Święte  gaje  miłości  wiatr  otrząsa  z  liści,
Idę  w  jakąś  krainę  nieznaną  i  ciemną,
Wiem,  że  sen  mój  o  szczęściu  nigdy  się  nie  ziści...
Rozpłakane  gwiazd  oczy  łzy  ronią  nademną...

Wiem...  są  jasne  krynice,  brylantowe  zdroje,
I  łąkowe  gdzieś  kwiaty  w  blaskach  słońca  rosną...
Lecz  te  źródła  nie  dla  mnie...  te  kwiaty  nie  moje...
Rozpłakane  gwiazd  oczy  płaczą  nad  mą  wiosną..

Ukochałem  w  noc  gwiezdną  białą  Twoją  duszę
Krwi  gorącej  obłędem  —  snów  błękitnych  tonią...
I  odbiegła  Twa  dusza...  i  sam  w  dal  iść  muszę...
Rozpłakane  gwiazd  oczy  łzy  nademną  ronią..

Wiem...  jest  kędyś  gaj  święty...  gaj  pachnący  kwietnie...
W  którym  dusze  się  nasze  po  śmierci  zobaczą,
Gdy  nam  Parka  nić  życia  jasnozłotą  przetnie...
Rozpłakane  gwiazd  oczy  dziś  nademną  płaczą...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2026
автор: Валерій Яковчук