Сьогодні вмикали учбові сирени.
І серце щоразу просилось назовні,
та кров вирувала шалено у венах,
і пальці впивались до болю в долоні.
Усе, що пришерхло умить пригадалось,
загоєна пам'ять в бинтах закровила.
Усе, що забути душа намагалась
металось, мов хворий у марені, й вило.
І небо пташиною кинулось в груди,
майбуть сподіваючись, що захистити
під курткою зможу... У справах йшли люди
продовжуючи у звичному жити
і стилі, і ритмі... Майбуть сполотнів я,
естонець «Украйна»?,– спитав мене стисло
і видав на есті про рашу прислів’я*,
й співчутливо руку при цьому потиснув.
у відповідь я посміхнувь ніяково,
кивнув лиш, бо в горлі чомусь запершило,–
сказав незнайомець одне лише слово,
а видався день не таким і паршивим.
Він йшов собі геть, я лишився сидіти,
і мжичка напрочуд здавалась чудова.
Десь грались й сміялись на «лазалках» діти...
Сьогодні лунала сирена Учбова.
озвучка - https://www.youtube.com/watch?v=J1G2WwYOSm4
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2026
автор: Леонид Жмурко