[i]Місто говорить ранами...[/i]
Приклади мою тугу до власного тіла,
Впади в оберемок пекучих жердин.
Я розчиняюсь, як стоншена злива,
У білому квіті зимових перин.
Я чую той голос, що схований в ранах
Нашого міста, воно ж бо не спить.
Воно промовляє,- Лишайся в загравах
Медового неба і синіх орбіт. -
А я все тікаю, не знаючи спину,
Чекаю на літо своєї весни.
А місто говорить - ти знав? - без упину,
А місто сумує за болем краси...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2026
автор: Сара Ґоллард