Уламкова любов (Переклад власної поезії)

Тебе  пережити.  Перечекати  трохи.
Може  мине  і  перехворію  враз?
Та  час  не  лікує.
Не  лікують  друзі,  дорога,
Ніщо  не  стирає  прожитих  старих  образ.

Мені  б  викинути  тебе  з  голови
І  стерти  назовсім  з  пам’яті,
Щоб  забути,  як  це  –  на  тебе  щоразу  чекать,
Щоб  знати,  як  зустрічатись  з  іншими  біля  пам’ятників,
Як  фото  з  іншими  в  альбомах  старих  зберігать.

Почати  спочатку.
Та  тільки  життя  дві  третіх  
У  вирвах  і  ранах,  ніби  після  війни.
А  далі  –  втрата  та  існування  без  змісту,
І  сутінки  –  без  світла,  але  й  без  глухої  пітьми.

Тебе  пережити,  перечекать,  пересилити  треба.
Щоб  впевнено  йти  уперед,  не  витрачаючи  час.
Всередині  –  уламки.
Серцю  –  важко  і  страшно.
І  лиш  порожнеча  на  місці  колишніх  образ.

Мені  вже  не  боляче.
Нерви  –  просто  мережа,
І  серце  лиш  механічно  системно  ганяє  кров.
Тільки  згарище  й  лід,  де  раніш  вирувала  пожежа,  –
Така  от  була  уламкова  і  залишкова  любов.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2026
автор: Ірина Трофимець