Зовсім не витівка (Переклад власної поезії)

Я  з  тобою  стомлююсь  і  виснажуюсь,
Відмираю  десь  на  клітинних  структурах.
А  просити  про  більше  геть  не  наважуюсь,
Бо  ніби  бачимось  ми  перекурами,
Ховаючись,  як  дітлахи,  між  перервами,  
перепочинками  і  переглядками.
Із  розбитими  до  крові  колінами
І  зі  стертими  до  болю  п’ятками,
Ніби  дівча  зі  смішними  косичками
І  червоними  від  безсоння  очима,
Наче  з  сірниками  граюсь  чи  з  свічкою,
Здоровий  глузд  лишивши  десь  за  плечима.
Але  з  вогнем  ігри  погані,
І  буде  пожежа,  –  нічого  тут  не  попишеш.
Тільки  від  диму  хриплять  мої  вдихи,
А  ти  і  далі  спокійно  дишеш.
Сірникова  коробка  уже  спорожніла  –  
Тільки  недопалки  тій  пожежі  на  зміну,
Що  дорослу  душу  геть  не  зігріла,
Зате  лишились  обвуглені  стіни.
Тепер  дивлюсь  на  остиглий  попіл  –
На  мої  почуття  дуже  вже  схоже.
Вони  теж  хотіли  бути  вічними,
Та  згоріли  хвилину  потому
І  ніщо  їм  не  допоможе.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2026
автор: Ірина Трофимець