Я йшла собі і йшла
по білому камінню.
Такої чистоти
немає вже ніде.
За мною вслід ішло
безмовне провидіння,
Між тріщинок застрягло
завзяття молоде.
Я йшла собі і йшла.
Кружляло поруч лихо.
Від нього не втекти,
хоч як би хто хотів.
Лиш тільки вглибині
тремка надія стиха
Бриніла, мов струна
луною мудрих слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059263
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2026
автор: Оксана Дністран