Я вийшов тихо з-під війни!

Я  вийшов  тихо  з  -  під  війни
У  кожній  дірці  чийсь  крик  застив
Мене  рахують  по  швах  хірурги
А  я  рахую  кого  вже  нема.

У  ваші  вікна  тече  мій  пил
Мої  обпалені  сни  –  листи
Ви  ж  у  сервантах  тримаєте  тишу
Як  трофей  незданої  чужої  весни

А  ви  вдома  трикляті  упирі
Що  ще  чекають  з  рузьким  миру
П'ючи  новини...  як  дешеве  вино
Поки  нам  ріжуть  пам’ять  по  –  живому

Не  запитаєте  ,  чи  є  куди  втекти
Чи  ще  болить  де  більше  не  ростиме  шкіра
Я  повернувся,  та  не  повернувся
Я  вас  боюся  більше,  ніж  ті  сирени  й  міни

На  ваших  кухнях  гуде  жаріння
Говорять  голосно  ,  щоб  не  чути  фронт
Мої  побратими  лишили  ім’я
На  хрестах,  де  трава  не  встигає  підрости

Я  мию  руки,  але  не  сходить  грунт  
З  –  під  нігтів,  хлопці  що  впали  вночі
Ви  міряєте  час  лише  до  зарплати
Я  ж  між  вибухом  і  тим,  як  дихну  ще  раз.

А  ви  вдома  трикляті  упирі
Що  ще  чекають  з  рузьким  миру
Моліться  тіням,  що  повзуть  з  екранів
Щоб  ваші  діти  не  знали  наших  снів.

Не  запитаєте,  чи  снились  мені
Ті,  хто  лежать  замість  старих  алей  каштанів
Я  повернувся  ,  та  не  повернувся
Бо  між  нами  вирва  з  чорного  скла

Я  не  святий  і  не  герой,
Я  просто  втомився  вмирати  щодня
Та  коли  чую,  як  шепочуть,  та  досить
Хай  вже  домовляться
У  мене  знову  прострілює  шрами

А  ви  вдома  трикляті  упирі
Що  ще  чекають  з  рузьким  миру
Ховаєте  очі  в  тарілки  й  телефони
Щоб  не  зустрітись  з  моїм  порожнім  поглядом.

Не  запитаєте,  що  буде  далі
Коли  повернуться  ті,  хто  не  повернеться  ніколи
Я  вийшов  тихо  з  –  під  війни
А  в  ваших  стінах  ще  дихає  її  холод

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2026
автор: Олександр Захисник