Чи зможе мене відчути хтось, як він?
Його руки оббиті металом, в його обіймах спокій,
німий наказ:" не пручайся і вір"
В його серці панує тепло,
хоч невидимі голки часом гостро обвивають чиєсь нутро
В його просторі я.
Встала з мертвих і навіть частково ожила.
Я навчилась цуратись від своєї сили, віддавалась в його.
Я йому була й месією , й здобиччю і тягла його з собою в свою внутрішню пітьму .
Я згадка про світло (можливо ) в кінці .
Я планета безлюддя й в тим часі планета невідомості й жаги.
Я його криза від божевілля - надії розуміння вулкан.
Я його криги кавалок , я його чистий причал.
Я була перемир'ям , ефіомою спокою , вагою між :"вдихай , видихай і живи"
Я його біль , його двір самотності , де цілком безлико оберігала його страхи.
Я його маяк правосуддя, я його детектор між світів .
Він мене часто так болів , що разом зі мною майже сам (не знаючи) не згорів
Я його стон, я його тон
Я те , що йде з ним
В унісон .
Я його СОН.
Березень 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2026
автор: Тейсі