Що сталося?! Що то було,
Коли заходив в тихе-тихе море
Прозорим ранком як ніколи,
Щось душу наскрізь пройняло,
Клітину кожну, кожний атом?!
Це – море!? Небо – це!? Ця – тиша!?
Було таке!..
Виблискувало море сонячними злитками,
І небо відчинило свої висі сині,
Розквітла тиша в небі, понад морем і в душі.
І це було!..
Не відчував себе ні безпорадним, ні мізерним,
Не загубився, як піщинка в морі неосяжнім,
Не розгубивсь під небом безкінечним.
Ані думок, ані бажань, ані прохань...
Так сталося!..
Я відчував себе на рівних з небом, морем...
Сприймалося життя як повна чаша,
Душа, як квітка наповнилася світлом,
Жадала одного, - молитви,
Яка вміщалася в одне єдине слово:
ОТЧЕ!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2026
автор: Рунельо Вахейко