Провісник білий, ніби з порцеляни,
Пробився крізь льодовий щит зими,
І заяснів, звіщаючи туманам,
Що ніч тривожну подолали ми.
Він дух незламний проявляє світу,
Де небо розриває гул сирен,
Він — наче іскра, біла іскра світла,
народжує мелодії пісень.
Весна прийшла, хоч гуркотять ракети,
Струмки синіють в чорноті ріллі,
Вони змивають рани і тенета,
та струпи огрубілі на землі.
Збігають в ліс, де тиша, мов молитва,
Де кожен корінь — сила та пролог.
Там над пітьмою виграна вже битва,
Бо в світ прийшов провісник перемог.
На ніжних квітах, що зігріті небом,
Бринить вогонь відновлення життя.
Нам іншого для щастя і не треба,
Лиш мирне небо й світле майбуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2026
автор: Hmelyar