Через річку черепаха
Узялась везти змію.
Подружки? -
Як свиснуть раки.
Кожна лінію свою
Вибрала й по ній прямує.
Спільні недруги - гаразд:
До взаємолюбування
Ворогів з'єднало враз.
Тільки подумки нестерпний
Кожній з них такий союз
Зовні милі й дуже чемні -
Черепаха зайвий груз
Відчуває. Та й зміюка
Думку думає : "Вкушу -
Сине миттю в темну річку.
Цьом-цьом-цьомчик-
Шу-шу-шу".
Черепаха все веслує,
На собі змію везе:
"Скину, - так собі міркує, -
Вкусить, й дірки не знайдеш".
І така буває дружба
В світі змій та черепах -
У людей, звичайно, інша,
Де відсутні заздрість, страх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059015
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2026
автор: Серафима Пант