Музика в мені звучить небесним відлунням і дощем,
Краплинами весняними на танучий, мов цукор, сніг...
І в мені прокидається сила, яку не здолати
Надто пораненій, дуже втомленій і блідій весні.
Серце зміцніло, а може, ти знову мені допоміг.
Холодно... знаєш, та я не люблю гарячінь.
Вітер гуляє, птахів розважає, шепочуть струмки.
Як же я хочу надихатися кожною миттю весни!
Небо сміється, веселкою в’ється. Живи!
Що залишилось сказати тобі наостанок?
ПО-ЛЮ-БИ
День незавершений, може, безсонну і чорну ніч,
Коли ти з душею стрічаєшся в тиші віч-на-віч,
Ялину за вікном, байдужий сірий асфальт,
Навіть якщо всі кажуть, що ти чудний і трохи дивак.
В житті так мало наповнених радісних днів,
Все менше стало приємних красивих снів.
М’якою ходою вулицями йде весна.
Як вона схудла... поки прощалась зима.
Запрошую... в мій крихкий, трохи дивний світ.
Будемо сміятися, пити чай, їсти повітряний легкий зефір...
Слухати музику, дивитись на дощ, що капає вниз.
Може, розкажеш про те, що болить, під чайника свист...
Радості в серці... І що нам сьогодні лишається? Жити.
Світла в вікні... Ніжності в серце і
Любити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2026
автор: Ася Тес