Розлука



Хтось  кинув  кості,чи  випадок  це  ?
Не  маю  я  злості,та  сховаю  лице...
Бажаю  удачі,тобі  скрізь  і  у  всьому,
а  мені  ж  одному,нести  свою  втому...

Спогади-  гості,крутять  кільце  ,
кохані  до  млості,ми  вступили  в  сильце  ...
Нас  впіймала  лукава,обставина  дня,
любов    величава  ,тепер  як  зерня...

Не  клянися  ніколи,  ні  землею  ,ні  небом,
у  вічній  любові,  не  клянися,  не  треба,
бо  нічого  не  знаєш  ти  про  завтрашній  день,
та  коли  покохаєш,  цінуй  цей  перстень...

Бо  кохання-  це  втіха,  та  кохання-  це  й  праця,
як  стане  мов  крига,  розтопити  не  вдасться,
коли  знехтуєш  щастям,  на  щось  обміняєш,
то  випаде  в  кості  що  ти  тепер  скраю...

Хоч  небо  те  ж  саме  ,ті  ж  самі  місцини,
і  сонце  незламне  і  відчай  в  гостини,
де  разом  ходили,  цілунки  шукали,
і  про  розлуку  нічого  не  знали  ...

Хтось  тебе  цілУє,  ти  когось  цілУєш,
сердечко  це  чує,ти  ж  його  не  чуєш  ,
я  бажаю  Удачі,  тобі  скрізь  і  у  всьому  ,
хоч  душа  моя  плаче  бо  тяжко  одному..

Не  клянися  ніколи,  ні  землею  ,ні  небом,
у  вічній  любові,  не  клянися,  не  треба,
бо  нічого  не  знаєш  ти  про  завтрашній  день,
та  коли  покохаєш,  цінуй  цей  перстень...

Бо  кохання-  це  втіха,  та  кохання-  це  й  праця,
як  стане  мов  крига,  розтопити  не  вдасться,
коли  знехтуєш  щастям,  на  щось  обміняєш,
то  випаде  в  кості  що  ти  тепер  скраю...

Не  клянися  ніколи,  ні  землею  ,ні  небом,
у  вічній  любові,  не  клянися,  не  треба,
бо  нічого  не  знаєш  ти  про  завтрашній  день,
та  коли  покохаєш,  цінуй  цей  перстень...

Бо  кохання-  це  втіха,  та  кохання-  це  й  праця,
як  стане  мов  крига,  розтопити  не  вдасться,
коли  знехтуєш  щастям,  на  щось  обміняєш,
то  випаде  в  кості  що  ти  тепер  скраю...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2026
автор: Межа реальності