Балада про кохання

Балада  про  Кохання
(В.  Висоцький.  Саундрек  до  фільму  "Стріли  Робін  Гуда")

Коли  вода  всесвітнього  потопу
У  межах  берегів  вляглася  знов,
Із  піни  ледь  принишклого  потоку
На  берег  тихо  вибралась  Любов
В  повітрі  розчинилася  до  строку,
А  строку  не  раховано  було.
 
І  диваки  -  такі  іще  живуть,  -
Ковтають  це  повітря,  ніби  п'ють,
І  не  чекать  кар  чи  нагороди;
Й,  гадаючи,  що  дихають  за  так,
Вони  раптово  потрапляють  в  такт
Схвильованого  подиху  такого  ж...
 
Тільки  почуттю,  мов  кораблю,
Довго  залишатись  на  плаву,
Поки  осягне,  що  “Я  люблю”  -
Те  саме,  що  “дихаю”  й  “живу”!
 
І  вдосталь  буде  мандрів  і  скитання,
Кохання  Край  -  велична  сторона!
І  з  лицарів  задля  випробування
Суворіше  питатиме  вона,
Захоче  і  розлуки,  і  прощання,
Позбавить  часу,  спокою  і  сна...
 
Немає  тим  безумцям  вороття,
Вони  б  віддали  все  -  аби  знаття,
Будь  чим  -  і  головою  б  ризикнули,
Щоб  тільки  вберегти  на  все  життя
Незриму  нить  казкового  чуття,
Яку  між  ними  доля  протягнула...
 
Свіжий  вітер  обраних  п'янив,
З  ніг  збивав,  із  мертвих  підіймав,
Бо,  якщо  ти  досі  не  любив,  -
Ти  не  дихав,  і  не  існував!
 
А  тих,  що  захлинулись  від  Любові  -
Вже  не  повернеш,  скільки  не  гукай.
Їм  лік  ведуть  і  зводи,  і  обмови,
Рахунок  це  кривавий  -  пам'ятай.
Ми  ж  тим  свічки  запалим  в  приголов'ї,
Хто  перебрав  Любові  через  край...
 
Їх  голосам  зливатись  да̒но  в  такт
Блукати  душам  да̒но  у  квітках
І  Вічність  одним  подихом  вдихати,
І  стрітися  з  зітханням  на  вустах
На  ніжних  переправах  і  мостах,
І  на  вузьких  розтоках  Світоладдя...
 
Я  поля  закоханим  встелю
Хай  співають  в  сні  і  наяву!
Дихаю  -  і,  значить,  я  люблю!
Я  люблю  -  і,  значить,  я  живу!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058953
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2026
автор: Хлопан Володимир (slon)