Вони спочатку все знали
А потім заснули й забули
В них все було : вино золото
Кохання і демократія
Раби Помпеїв гордились цим містом
Бо Помпеї були настільки круті
Що там було круто бути навіть рабом
Раби Помпеїв були сповнені почуття гідності
А вільні помпейці рівняли себе з богами
І боги ...Вони то не сплять ніколи
Тому ми теперь мовчимо так печально
Коли чуємо назву - Помпеї
Спи собі, моє ладо ,
На долонях трав'яних весен
Твоя мова не така давня
Але ще жива і точна ....
І немає у нас вулканів
А той що був , давно розорали...
Тому наші Помпеї дихають десь у вічності
Тому ми тут такі діти тому ми тут такі крихітні ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2026
автор: Христя Божева