Ірина Вовк. Драма-переспів "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (перевидання)

[color="#ff0000"]От  і  дочекалася!))  
Вийшла  в  світ  моя  нова  книжка.  Ювілейне  перевидання  переспіву  польської  духовної  драми  "МАРІЯ  з  МАГДАЛИ"  (до  тридцятиліття  першого  видання).  --  Львів:  Сполом,  2026.
[/color]
[b][i]Передслово  про  автора  оригіналу:[/i][/b]
Антоній  Шандлєровський  (1878  —  1911),  як  і  його  релігійна  драма  "МАРІЯ  з  МАГДАЛИ",  мало  відомі  польському  читачеві  і  ще  менш  відомі  читачеві  українському...
В  літературу  своєї  доби  Антоній  Шандлєровський  увійшов  під  псевдонімами  Антоній  Зєміц  та  Владислав  Посвят.  За  скупими  даними  польської  енциклопедії,  уродженець  землі  Мазовської,  Антоній  Шандлєровський  спочив  у  містечку  Ґрохові  (Польща)  .
Політичні  катаклізми  суспільності  змусили  молоду  людину  звернути  свій  погляд  і  помисли  у  русло  історії  нашої  християнської  віри.  Будучи  людиною  мистецького  обдарування,  поетом  і  драматургом,  автором  інтимної  поезії  та  ліричної  прози,  Антоній  Шандлєровський  носив  і  сан  священика.  Звідси  —  джерело  його  поетичного  мислення:  віра  у  Долю,  накреслену  рукою  Бога,  пошуки  відповідей  на  складні  запитання  буття  в  алегоричних  образах  богонатхненних  книг.  Польська  енциклопедія  вказує,  що  світська  манера  лірики  молодого  автора.  її  витончений,  екзальтований  ерос  вростає  своїм  корінням  у  мотиви  містико-релігійні.
Релігійна  драма  "Марія  з  Магдали"—  правдиве  тому  підтвердження.  Вона  підносить  на  небувалу  висоту  людське  почуття  тілесної  любові...  і  все  ж  над  любов'ю  тіла  у  кривавому  двобої  отримує  гору  Любов  Духа!
Обравши  за  основу  драматичні  сюжети  Нового  Завіту,  точніше,  одну  з  апокрифічних  версій,  Антоній  Шандлєровський  не  сліпо  переказує  Євангеліє,  хоча  й  не  перечить  йому,  а  намагається  з  притаманним  молодості  максималізмом  збагнути  внутрішній  світ  героїв  драми  і  вивести  перед  очі  читачів  постаті  Ісуса  Назаретянина,  старця  Лазаря,  сестер  Марії  (Магдалени)  і  Марти  та  Юди  Іскаріота,  не  просто  як  безсмертну  легенду,  що  оживає  на  перехресті  Нової  Історії,  а  швидше  як  реальних  людей,  що  діють  і  мислять  у  різних  вимірах  осягнення  Духа.
Далекий  від  політичних  інтриг  свого  часу,  автор  драми  зображає  конфлікт  тіла  і  Духа  на  тлі  соціально-становому,  де  за  маєтністю  стану  і  насолодою  тіла  (моделлю  "утраченого  раю  на  землі")  ховається  духовне  сум'яття,  а  далі....  віровідступництво,  зрада,  згуба  ближнього  і,  врешті,  самогубство...  Йдеться  про  образ  Юди.  Складний,  психологічно  загострений,  багатогранний  (з  тремом  самопожертвенної  любові  і  приступами  безумної  ненависті)  образ  апостола-зрадника  викличе  у  читача  суперечливі  відгуки.
Вдумливий  читач  у  пошуках  істини  знову  звернеться  до  Чотириєвангелія.  
До  сюжетного  дерева  "Марії  з  Магдали"    прилучилися  й  інші  розділи  Нового  Завіту:  "Смерть  і  воскресіння  Лазаря",  "Ісус  прощає  грішниці",  "Виявлення  зрадника",  "Синедріон  постановлюе  забити  Ісуса".  Щодо  особи  верховного  первосвященика,  законодавця  —  Синедріона  (Сангедріона  у  А.  Ш.),  то  автор  недвозначно  дає  читачу  зрозуміти,  що  служитель  Бога  і  захисник  Закону,  котрий  вступає  у  зговір  з  інтригою  (будь-якого  роду,  в  тому  числі  й  політичною),  перестає  бути  провідником  Божої  благодаті,  перетворюється  на  знаряддя  приземлених  людських  пороків  і  в  кінцевому  результаті  служить  руйнівній  силі  демона  —  Духові  Тьми  .
Ідея  насильства  під  релігійними  гаслами  —  демонічна,  вона  виправдовує  людські  жертви  і  братовбивчі  війни,  вона  нищить  цілі  цивілізації,  оскверняючи  кров'ю  Божі  святині,  її  Кров'ю  була  переповнена  Стара  Історія,  пролилася  вона  через  вінця  і  в  Історії  Новій.
Єдиний  шлях  до  спасіння  особистості  (а  в  сукупності  особистостей  —  людської  спільноти)  —  її  духовне  очищення,  усвідомлення  свого  високого  призначення  бути  "образом  Божим",  "небесним  громадянином"  Землі.
Ідея  спасіння  втілена  Антонієм  Шандлєровським  у  образах  старого  Лазаря  та  його  сестри  Марії  (Магдалени).  Навертаючи  Магдалену  на  Божу  дорогу,  промовляє  Лазар  сокровенні  слова:

[color="#ff0000"][i]Бо  я  хотів,
щоб  чудо  ти  ввібрала  у  глиб  душі
і  щоб  тоді  нарешті
сама  ти  стала  чудом!
[/i][/color]
Наче  художник,  похилений  над  портретом  чарівної  жінки,  щедрими  бризками  барв  і,  водночас,  тонким  кінчиком  пензля  вимальовує  автор  головну  героїню  драми  —  то  королевою...  розкритою  троояндою  нічного  ложа,  то...  найнижчою  служебкою  у  стіп  Ісуса;  то  зраненою  львицею  в  жарких  пісках  пустелі,  то  сніжно-білою  вершиною  гори  Кармелю...
Поетика  "Марії  з  Магдали"  заворожує,  у  ній  є  щось  магічне,  вона  звучить  як  "Пісня  пісень".
Є  щось  містичне  і  в  долі  Антонія  Шандлєровського.  Бог  прикликав  його  до  себе  у  віці  Ісуса  Христа.  Твори  молодого  драматурга  побачили  світ  вже  після  його  смерті,  зібрані  в  "Листах  Антонія  Шандлєровського"  (Pisma  Antoniego  Szandlerowskiego:  Т.  1.—IV.—Warszawa:  Triumf,  1912-1914  ).  Воістину,  листи  у  вічність...  послання  нетлінного      розуму,  що  перейшов  у  вищий  вимір.  Наче      птахи  з  ирію,  після  довгого  трудного  лету,  вертають  вони  на  землю,  аби  розповісти  землі  про  небесне...
...  У  захристі  Львівського  костелу  Домініканів,  де  раніше  містилася  бібліотека  музею  історії  релігії,  скромно  лежало  на  поличці  заховане  від  людських  очей  видання  "Листів..."  Антонія  Шандлєровського  з  підписом  автора  на  авантитулі  четвертого  тому.  "Листи..."  лежали,  мовчали  і  чекали,  коли  надійде  час...
Як  автор  переспіву  зазначу,  що  працювалося  над  "Марією  з  Магдали"  легко,  світло,  не  побоюсь  сказати  —  одержимо!..  Ночами  не  спалося  —  у  пам'яті  зринали  уривки  монологів  і        щеміло  серце,  передчуваючи  трагічний  фінал.
На  закінчення  додам:  у  кожному  з  нас  воєдино  сплелося  і  святе,  і  грішне...  Шукаймо  ж  свою  високу  мету,  серед  безлічі  доріг  обираймо  дорогу  до  Бога,  приймімо  у  душі  свої  Духа  Святого  і  молімося  за  відпущення  гріхів.
   Любімо  Господа  Бога  усім  розумінням  своїм,  а  ближнього  свого,  як  себе  самого!  Нехай  буде  так...

[color="#ff0000"][i]  Ірина  Вовк[/i][/color]

[i]П.С.  Повний  видрук  переспіву  "МАРІЯ  З  МАГДАЛИ"  можна  знайти  на  сайтах  [b]"Клубу  Поезії"  та  "Поетичних  Майстерень"[/b].
[/i]
Читайте!..  Насолоджуйтеся!..
Я  ЩАСЛИВА!))  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2026
автор: Сіроманка