ДУМИ МОЇ, ДУМИ



Думи  мої,  думи  мої,
Що  робити  з  вами?
Ви  не  їжте  моє  серце  –
Ходите  стадами.
.
Ідіть  думи  мої  світом
Про  все  розпитайте.
Повертайтеся  зі  звітом
І  відповідь  дайте.

*        *          *

Думи  світом  походили.
Інші  –  й  досі  ходять,
Вибиваються  із  сили:
Бо  злі  верховодять.

Бо  диявол  в  світі  править
І  Правду  фальшує:
Дітей  людям  брехня  бавить.
І  так  він  панує!

Правда  знівечена  бісом.
Мало-хто  шукає.
Ходить  бідна  попід  лісом,
До  людей  гукає.

- А  хто  правду  хоче  знати?
- Де  знайдеш  ти  нині?  -
Вас  дозвольте  запитати  –
Бо  мало  в  людині.

- Правда  лише  у  Ісусі,
В  Господі  Святому!
Відкриття  –  в  Святому  Дусі!
І  спасіння  в  Ньому.

Правда,  Правдою  і  буде  –
Істиною  сяє!
І  побачать  її  люди:
Хто  прийшов,  спасає:

Час  летить!  Він  вже  збігає!
А  хто  вірить,  знає?
Люд  гребе  і  знемагає:
Падає.  Вмирає.

То  ж  чи  варто  грабувати
Весь  народ  до,  нитки?
Щоби  сльози  їх  складати
У  блискучі  злитки?

Під  кінець,  щоб  одуріти
Від  влади  і  «слави»,
За  оте  все  зло  горіти
В  пеклі  для  забави.

Бог  –  наш  Батько  всім  навіки,
Україна  –  мати.
І  поля,  сади  і  ріки
Будем  захищати!

А  ‘’брати’’,  як  нас  так  ’’люблять’’,
Хай  будуть  братами,
Не  вбивають  і  не  брешуть,  –
Глумлячись,  над  нами.

Наш  Тарас  далеко  бачив,
Переніс  на  шкурі:
Знав  неволю  й  що  те  значить,
Як  то  є  в  натурі.

І  що  є  ще  супостати,
Як  у  «Сні»,  при  слові,
Що  готові  все  продати,
За  пів  дулі  Вові.

А  за  цілу,  то  готові
І  поклони  бити,
Все,  що  хочеш  у,  ‘’любові’’,
Лизати  і  мити.

Поклонитися  неправді  –
То  Бога  гнівити!
Підпирає  нас  –  насправді,
Бо  ми  Його  діти.

Всі  ті  ниці  побрехеньки
Не  бери  у  вуха,
Не  руйнуймо  себе  й  Неньки  –
Правду  люби  й  слухай.

Стільки  часу  Бог  тримає,
Дає  Духа  й  силу.
Брехня  в  пеклі  запалає,
Поведе  в  могилу.

І  ми  її  поховаєм,
Кайдани  пірвемо,
Славу  Богу  заспіваєм,
В  мирі  заживемо.

Не  хитаймось,  українці,
Як  верби  на  вітрі,
Щоб  не  стер  нас  ворог  хитрий,
Як  мак  у  макітрі.

Не  сумуймо  і  не  плачмо  –
На  Бога  надіймось.
Своїм  словом  необачно
Поразки  не  сіймо.

Тож,  живім  в  любові  й  мирі
І  пильнуймо  хати.
Будьмо  справжні,  дружні,  щирі,
Щоб  більш  не  страждати.

Бо  брехня  обводить  світом,
І  в  морі  потопить.
Розцвіте  лиш  правда  цвітом
І  щастям  покропить.
https://znewaha.blogspot.com/2026/01/blog-post.html

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2026
автор: Тріумф