Глибокі люди — чистії криниці,
До них приходять спраглі знов і знов.
Цілюща в них прихована водиця
І щира, нерозміняна любов.
Мілкії люди — дощові калюжі,
В них не знайти ні глибини, ні дна.
До них приходять рідко і байдуже,
Бо в них вода стояла і брудна.
Та інколи трапляється в дорозі
Безжальний і тривалий довгий шлях:
Криниця не стрічається в тривозі,
Й калюжі висихають по полях.
А спрага тисне, сушить до безсилля,
І світ стає холодним і чужим —
Тоді й болото, темне та похиле,
Стає на мить спасінням дорогим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2026
автор: Микола Максимович