Подих весни

Світанком  прокинулись  крони.
Зітхнули  притомлені  ниви.
І  сон,  наче  теплі  долоні,
Зігрів  ще  холодні  мотиви.

Дрімали  сади  при  дорозі,
В  тумані  куняли  долини.
І  сонце  в  рожевій  тривозі
Торкнулося  сонної  днини.

А  десь  під  корою  старою
Ворушиться  подих  зелений.
І  сік,  мов  струмочок  весною,
Дзвенить  по  деревах  шалено.

Іде  по  землі  тихо-тихо
Весна  —  молода  чарівниця.
Змітає  з  трави  давнє  лихо,
Морозні  зими  таємниці.

І  шепче:  «Прокиньтесь,  барвінки,
Зженіть  вже  холодні  дурмани».
Й  сміються  малі  первоцвітки,
Ще  вкриті  деінде  льодами.

І  світ,  що  дрімав  під  снігами,
Поволі  до  сонця  вертає.
І  день,  між  рясними  садами,
В  обіймах  весни  виростає.

07.03.26

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058670
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2026
автор: Svetoviya