Коли приходить до людини старість
То душу наче огортає щось,
Досягненнями дух тепер не марить
Бажає щоб у спокої жилось.
Втрачають силу і зникають мрії,
І цінувати починають сон,
Важкішими стають потрохи вії –
Для спогадів минулого заслон.
Майбутнє вже не місце для польотів
Душі серед можливих перспектив,
На справному поки автопілоті,
Пливе між сірих буднів берегів.
А спогади, в полон узявши душу,
По колу думки стомлені женуть,
Муруючи в'язницю непорушну,
Де буде доживати наша суть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2026
автор: Віталій Гречка