Старість

Коли  приходить  до  людини  старість
То  душу  наче  огортає  щось,
Досягненнями  дух  тепер  не  марить
Бажає  щоб  у  спокої  жилось.

Втрачають  силу  і  зникають  мрії,
І  цінувати  починають  сон,
Важкішими  стають  потрохи  вії  –
Для  спогадів  минулого  заслон.

Майбутнє  вже  не  місце  для  польотів
Душі  серед  можливих  перспектив,
На  справному  поки  автопілоті,
Пливе  між  сірих  буднів  берегів.

А  спогади,  в  полон  узявши  душу,
По  колу  думки  стомлені  женуть,
Муруючи  в'язницю  непорушну,
Де  буде  доживати  наша  суть.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2026
автор: Віталій Гречка