Його народження, як промінь,
По серед прісності снігів,
Це січень димом в’є у комин
Та кличе всіх в різдвяний спів.
Коли насипле щедро в стріху,
Морозом лютий хуртовин,
І сонце дивиться, на втіху,
В твоє вікно, що більш хвилин.
Прийде із проліском вітання,
І з березнем, весна візьме -
Залишить холоду мовчання,
Сама ж у дзюркіт перейде.
Ранковий гомін пролунає
Над полем громом молодим,
Зерно у мильпу засіває
Трудячий квітень, лановий.
Безмір'ям зелені постелить
На землю травень покривал,
Заграє вихором, веселить,
Закрутить флора карнавал.
І буде пахнощі покосів
Вдихати червень по лугах,
І світлі ночі, ряснії роси,
Побачить місяць по степах.
У теплих купелях Іванних,
Плескався липень досхочу,
На вітах зелені блаженних,
Чекав під вишнями дощу.
На серпеневу скатертину
Наплодить стиглості пора
Хоча і зменьшить світлу днину
Зате прийде з теплом, вона.
Лунає перший дзвоник в школах,
В калюжних вересень сльозах,
Вітає айстрами у бджолах,
І осінь знов в медових днях.
Залізе жовтень в хмурий грязень,
І сон навідається в ліс
Охоче кличе мокрий вʼязень
Музику жовтого на біс
Все ближче час зійде на зиму
Листки з дерев на млу кладе
Листопад мило корчить міму
І лік до фінішу веде.
Його відхід - із сумом спомин,
І грудень вже готує Новий рік,
І буде знов народження і гомін,
І нам на жаль припишуть вік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2026
автор: Ігор Жорж