повінь в дротах
в’язке чуття образи
крапля по краплі із зіпсованого крану
б’є зично
гулом тим нещадно ранить
безсила туга розповзається в безкраї
стає тобою
винуватить зверхньо
жорстокий
ненавісний
цілий світ
світає
місяць дівся
голий дріт
канудить голуб про свої проблеми
чи стане мудрості очиститись одразу?
зректись?
змінити лейтмотиви?
тему?
чи сонце випалить нічну проказу?
чи вивільниться радість із грудей?
чи від лавиною
снігами полоненій
чекати віддано щоб хтось подбав про мене?
зібрав
забрав думок розтрощених сміття?
тягар
хоч трішечки
фальшиве каяття
заходить день
чи зчистить він туман?
чи розпізнається тупик в дорозі?
чи зрозумію що дроти – обман
реальність інша
ні
ніщо не в змозі
спіймати наглу повінь у капкан
бо незалежна
вільна
всемогутня
блукає небом
рушить океан
бо не зріклася
істини і суті
сама в собі
для себе
талісман
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2026
автор: Пісаренчиха