[b] XIII
ГЕРКУЛЕС[/b]
Оето, ти на цій палаючій горі в цю нічку
Убитий був ревнивим чоловіком за ту жінку,
Яку ти спокусив, з якою переспав, кохався.
Кентавр над тобою і горою познущався.
Ударами копит трощив оскаженіло гору, 5
Ламав дерева у лісах, валив їх на дорогу.
Підпалював усе вогнем навкруг аж до вершини:
Дуби могутні, схили і долини, та ялини.
Ніс він вогонь, що піднімався під його ногами,
Трощив малих тварин, що мчалися стежками. 10
Стоїть душа твоя, Геракле, дивиться у небо,
Чекає присуду богів: чи зможе стати богом.
Дме вітер і реве, багаття все сильніш палає,
Гераклова душа легенько в небеса злітає.
[i]
[b]Геракл (Геркулес у римлян)[/b] — найславетніший герой грецької міфології, син Зевса та смертної жінки Алкмени, що уособлює надлюдську силу, мужність та винахідливість. Відомий своїми 12 подвигами, здійсненими на службі у царя Еврістея, боротьбою з гігантами та звільненням Прометея. Після смерті був прийнятий до сонму олімпійських богів.
[b]Оета (От) [/b]– Символ нездійснених клятв,один із братів-велетнів Алоадів, що славилися своєю силою та зухвалістю. Разом із братом Ефіальтом він погрожував богам Олімпу, облягав гору Олімп і намагався викрасти богиню Артеміду, через що був убитий нею.
[/i]
[b]
ОРИГІНАЛ
XIII
HERCULE[/b]
Oeta, mont ennobli par cette nuit ardente,
Quand l'infidèle époux d'une épouse imprudente
Reçut de son amour un présent trop jaloux,
Victime du centaure immolé par ses coups;
Il brise tes forêts: ta cime épaisse et sombre 5
En un bûcher immense amoncelle sans nombre
Les sapins résineux que son bras a ployés.
Il y porte la flamme; il monte, sous ses pieds
Étend du vieux lion la dépouille héroïque,
Et l'oeil au ciel, la main sur la massue antique, 10
Attend sa récompense et l'heure d'être un dieu.
Le vent souffle et mugit. Le bûcher tout en feu
Brille autour du héros, et la flamme rapide
Porte au palais divin l'âme du grand Alcide!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2026
автор: Ольга Калина