[youtube]https://youtu.be/MPACFxfd07o[/youtube]
[i][b][color="#b00a0a"]Душа моя – кровоточива рана:
Куди не ткнеш – уся вона болить.
Біль не стиха ні ввечері, ні зрання,
Ані вночі, в дрімоті… Ні на мить.
Єдиним порятунком є робота.
Бо мотивує душу до життя.
Робити все я мушу, бо турботи
Дрімати не дають всім почуттям.
І тішить те, що ти комусь потрібен –
Без тебе не згусає часоплин.
І сонця дистк – спаситель злато-срібен –
Спускає на пожар душі полин.
Народе мій!
В тобі я – лиш пилина,
Й мій біль проти твого – лиш титла,
Ніц не варт…
Тобі ж болить знекровлена Калина,
Вкраїнець кожен, кожна українка,
супроти таті їхні сталь і гарт!
Та вистоїм! Разо́м, за руки взявшись,
Здолаєм цих й майбутніх ворогів!
І так в усі віки!
В негоду – завше…
Тобі, НАРОДЕ, мій заздравний гімн![[/color]/b]
3.03.2026.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2026
автор: Олекса Удайко