[b] X
ДРІАС
[/b]
( Ямб з цезурою)
«Щогла підня́та. Все готово. Ходімо в море, молодці.
Прощайтеся. Пора в дорогу. Сидять на лавках веслярі.» —
Вітрила морю вже відкриті, готові в подорож важку,
Керма торкнувся лоцман вперто— не страшно в морі моряку.
Дріаса рідні обнімають – прийшли в дорогу провести́. 5
Не перший раз так проводжають в чужі незвідані світи.
Обнявши діток і дружину, він піднімається на борт.
Підняли якір помаленьку…Ось-ось покинуть вони порт.
Вином наповнивши всю чашу, підносить випити богам
І вилив потихенько в воду, щоб ті утішились дарам. 10
Лунають крики і молитви, іде прощання моряків…
Востаннє помахавши рідним, він помаленьку в даль відплив.
Їх з берега уже ледь видко – маленька крапка вдалині.
Примхлива осінь швидко в хвилях збирає бурю на воді
Й чекає біля переходу – щоб далі був від берегів, 15
Аварію страшну готує – Дріас щоб згинути зумів.
«Усі боги в Егейськім морі, мене врятуйте із води,
Мій корабель на переході розбився – не минув біди.
Морські боги та нереїди, вас прошу, ви мене спасіть,
Пантелеймона й Главка прошу, моєї смерті ви не ждіть. 20
Адже не встигли вийти в море, як корабель попав у шторм,
Команда вся пропала в хвилях, мене ж принесло назад в порт.
І смерть свою тепер я бачу, між берегом і мною тут,
Врятуйте! Прошу і благаю! Нехай мене отут спасуть!» –
Він говорив, просив, молився, на дошці ледве вже тримавсь, 25
Зусилля прикладав, топився: то виринав, то потопав.
Отак він борсався на хвилях, що дошку несли на пісок,
До берега все ближче й ближче… Ховався в піну не разок.
А хвиля, плигнувши на беріг, верталась знову до води,
Вона була уже безсила, щоб там накоїти біди, 30
Бліда, безсила і солона, з піском котилася назад…
Біжить Дріасова родина, в них переляк в очах і страх.
Вони із криками та жахом, стрибають в воду й дістають
Дошку з безсилим чоловіком, й на беріг тягнуть, і несуть.
Богам всі дякують і хвилям за це врятоване життя... 35
В пожертву зразу ж чорній бурі була принесена війця.
[i]
[b]
Пантелеймон Нікомедійський або Пантелеймон Цілител[/b]ь — цілитель і великомученик перших віків християнства, за фахом був лікарем, шанується як святий католицькою та православною церквами. В католицькій церкві належить до чотирнадцяти святих помічників.
[b]Главк [/b]— беотійське божество рибалок і мореплавців. Главк володів пророцьким даром і здатністю перевтілюватись у різні істоти.
[/i]
[b] Оригінал
[/b]
X
DRYAS
'Tout est-il prêt? partons. Oui, le mât est dressé;
Adieu donc.' Sur les bancs le rameur est placé;
La voile, ouverte aux vents, s'enfle et s'agite et flotte;
Déjà le gouvernail tourne aux mains du pilote.
Insensé! vainement le serrant dans leurs bras, 5
Femme, enfants, tout se jette au-devant de ses pas;
Il monte, on lève l'ancre. Élevé sur la poupe,
Il remplit et couronne une écumante coupe,
Prie, et la verse aux dieux qui commandent aux flots.
Tout retentit de cris, adieux des matelots. 10
Sur sa famille en pleurs il tourne encor la vue,
Et des yeux et des mains longtemps il les salue.
Insensé! vainement une fois averti!
On détache le câble; il part; il est parti!
Car il ne voyait pas que bientôt sur sa tête 15
L'automne impétueux amassant la tempête
L'attendait au passage, et là, loin de tout bord,
Lui préparait bientôt le naufrage et la mort.
'Dieux de la mer Égée, ô vents, ô dieux humides,
Glaucus et Palémon, et blanches Néréides, 20
Sauvez, sauvez Dryas. Déjà voisin du port,
Entre la terre et moi je rencontre la mort.
Mon navire est brisé. Sous les ondes avares
Tous les miens ont péri. Dieux! rendez-moi mes lares!
Dieux! entendez les cris d'un père et d'un époux! 25
Sauvez, sauvez Dryas, il s'abandonne à vous.'
Il dit, plonge, et, perdant au sein de la tourmente
La planche, sous ses pieds fugitive et flottante,
Nage, et lutte, et ses bras et ses efforts nombreux...
Et la vague en roulant sur les sables pierreux, 30
Blême, expirant, couvert d'une écume salée,
Le vomit. Sa famille errante, échevelée,
Qui perçait l'air de cris et se frappait le sein,
Court, le saisit, l'entraîne, et, le fer à la main,
Rendant grâces aux flots d'avoir sauvé sa tête, 35
Offre une brebis noire à la noire tempête.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2026
автор: Ольга Калина