Матусю, сьогодні я ще біля тебе,
Хоча я душею давно вже на небі,
Пробач, що тебе я саму залишаю,
Матусю, ти знаєш, а смерті немає.
Я сльози гіркі, всю журбу твою бачу,
Але ж я не зміг, поступити інакше,
Свій край я пішов у боях захищати,
Я, мамо, твій син, але був ще солдатом.
Вкраїну й тебе захищав, моя ненько,
Така не легка в тебе доля, рідненька,
Пробач мені, мамо, за біль і тривогу,
Ти згадуй за мене в молитві до Бога.
Твій Воїн в небеснім тепер легіоні,
Я вітром прилину погладити скроні,
Промінням від сонця, дощами на плечі,
Зорею впаду в теплий, зоряний вечір.
Не плач, моя рідна, не зміниш нічого,
Остання, земна наша спільна дорога,
Я це твердо знаю, ти теж маєш знати,
Будь мужня і горда за Сина-солдата.
Прощай, моя нене, мій дім тепер небо,
Не плач, я благаю, тужити не треба.
Ти маєш за двох нас пройти тут дорогу,
Зустріти за нас всіх Святу Перемогу!
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2026
автор: синяк