Захисти мене, Господи, від людини,
Від пекла, що в серці її проросло.
Жорстоке століття, де смерть щогодини...
Та хтось п'є за успіх й здоров'я вино.
Сховай мене, Боже, від звіра в людині,
Тварини безжальної, хижої в ній.
Чому некомфортно так в спокої й мирі?
Живемо ми всі на планеті одній.
Я світ споглядаю крізь вікна холодні,
Де сніг засипає сліди і слова.
«Людина» — ім’я і високе, й безоднє...
Що в ньому лишилося? Осуд, ганьба...
Тоді розпинали — сьогодні стріляють,
І знову молитва — мов подих з грудей…
Які ж то холодні долоні стискають
Метал, що вбиває невинних людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2026
автор: Ася Тес