По мокрому склу…

По  промоклому  склу  малюючи,
плавно  пальцями  силует,
де  краплини  дощу,  танцюючи,
розкладали  в  душі  саундтрек.
Я  оновлюю  краплі  поспіхом,
проникаю  в  рожевий  схід…
І  у  серце  твоє  пострілом
забезпечу  тобі  конфлікт…
Ти  мене  зачепив  шляхетно  —
я  прискорила  погляд  свій,
і  на  каву  мене  конкретно
вчора  вечором  ти  просив.
Я  чекала,  малюючи  очі,
бо  по  мокрому  склу  —  цей  дощ…
А  свідомість  чинила  опір  —
серце  просто  кричало:  «Стоп!»
Я  сиджу  вже  хвилин  п’ятнадцять  —
тільки  тиша  моя  і  дощ…
Вся  в  рожевому,  гарна,  справжня,
скільки  можна  цих  клятих  спроб…
Вся  себе  накрутила  струмом  —
просто  вибух  в  моїх  очах…
Ти  приїхав,  і  фраза  влучно:
«Переплутав  кав’ярню  я…»

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2026
автор: Lumen74