́...якось так... про наболіле...
[youtube]https://youtu.be/USMEW4qpTMo?si=8ULP3hFXnscdoCei[/youtube]
[b][color="#870a0a"][i]У світі йде шпарка торгівля м’ясом,
Залізом, крамом, совістю, людьми…
І подумки причмеюєшся часом:
Коли вже люди вийдуть із пітьми?
Так ні ж… Приміром, в наше сьогодення,
коли ракети, дрони... Йде війна…
Кудись поділось в людства злобободення:
дуріють з жиру – п’яні, без вина!
І вже торгівці потирають руки,
в перечутті шаленого куша…
Та українці, через ґвалт і муки
Готують їм трипалого шиша!
І не біда, що у глибоку кому
ведуть нас наші друзі – Сем і Ян,
герої вже набили тут оскому
і не дадуть творити дерибан.
“Камо градешии” – кажем всьому світу
куди ідеш ти, люде мій дурний?..
Але ж не чуємо на те одвіту –
а світ таткий вразливий і крихкий.
І варто лиш одній кроквині тріснуть –
посиплеться весь дім у… та-ра-ри!
Й, не дай-бо, нам, хоч нині…
завтра – й прісно
дійти тої притичини-пори[/color]! [/b]
01.03.2026[/i]
[youtube]https://youtu.be/4b-eyIrgoiY?si=T5jomV4_2kkqRILM[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2026
автор: Олекса Удайко