-Дуже швидко я, дідусю,
Вдома вчу усі уроки,
Вража фізика єдина
Завдає мені мороки.
Поспішаю в теніс грати,
Взяв ракетку, одягнувся:
Що в нас швидше: звук, чи світло?
Підкажи, бо я забувся.
Вчителька щось торочила,
Якісь цифри написала,
Два параграфи завчити
У підручнику сказала.
Дід кахикнув: -Не смертельно,
Якщо фізики не знаєш,
Є закон простий, доступний –
Ти його запам’ятаєш.
Все доводять науковці,
В кожного своя ідея,
Та найшвидша є у світі,
Це, Андрійку, діарея.
Діє, клята, блискавично,
Швидкість цю не повернути,
Слово мовити не встигнеш,
А чи світло те ввімкнути.
Он у нас в Верховній Раді
Горе це не всіх минуло,
Тут без фізики й законів
Владу вмить, як вітром здуло.
Різну швидкість прославляли
Оті всякі фарадеї,
То були щасливі люди –
Не було в них діареї!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2026
автор: Катерина Собова