Ще сніг лежить, і ночі ген морозні,
Та час готує зміни кожну мить.
Весна вивчає ноти віртуозні,
І звук її трембіт уже летить.
В природі розпочато сокорухи,
Бруньки чекають на розвою час.
І нам відкрилась нині ця наука
щоби вогонь кохання не погас.
Бо наші почуття — не гра й не звичка,
Не випадковість, не фальшивий тон.
Вони — як істина, проста й одвічна,
Як подих світла, що долає сон.
Без них цей світ здається механічним,
Він сенс втрачає в марній суєті.
Та варто серце сповнити тим вічним —
І тануть межі смутку у житті.
Не бійся ти кохання у морози,
Відкрийся серцем, будь вразливим знов!
Бо справжня є весна — не у прогнозах,
А в мить, коли зродилася любов.
Тоді весна приходить сміливіша,
А кожен погляд — ніжності приплив.
З любов’ю день життя стає світлішим,
Відкриті двері в світ чудес та див.
14.02.26.
©Ігор Штанько
зображення створене ШІ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2026
автор: Hmelyar