Чорна звістка село облетіла...
Знову бійця везуть на щиті
Ні молитви, ні сльози пролиті
Не захистили від смерті й біди.
Клята війна, стільки лиха зробила
Забрала найкращих України синів
Осиротила дітей і онуків
В сльозах печалі лишає вдовів
Як же тепер, без тата і діда
До кого онуки будуть щебетать
У кого вони посидять на колінах
Попросять кого про війну розказать...
А в хаті чорна стоїть домовина
І вдовині сльози уже не спинить
Тебе ж так чекала сім'я і родина
Турботи і радість з тобою ділить.
Ти ж обіцяв нам вернутись додому
Коли проженете усіх москалів
Устань же дідусю, поглянь на онуків
Чому твій останній подих згорів.
Без тебе ростимуть онуки і діти
Твоїх не почують мудрих порад
Лиш вдовині сльози гарячі, пекучі
Градом додолу летять і летять...
Село заніміло, усі у скорботі
Нічим не розвіять цієї біди
Родина і друзі несуть тобі квіти
Щоб славу і шану віддати тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2026
автор: Таня Навроцька